?

Log in

No account? Create an account

September 2013

S M T W T F S
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     

Tags

Powered by LiveJournal.com

УКРАЇНСЬКЕ. "МУЗЕЙ ЕКОЛОГІЇ ГІР". РАХІВ, ЗАКАРПАТТЯ

        В географічному центрі Європи  розташоване невелике закарпатське місто Рахів. „Піднебесний” Рахів або „гуцульський Париж” – місто загадкове, барвисте. Гори . Велич. Краса. Традиції. Місто засновано в 15 столітті.
       Саме в Рахові  можна ознайомитись з унікальною експозицією
„Музею екології гір та історії  природокористування в Українських Карпатах”.

http://cbr.nature.org.ua/museum.htm




Музей екології гір Карпатського біосферного заповідника  та фрагменти музейної експозиції.
Фото Володимира Кікіньова і Мирослава Обладанюка (КБЗ).

      Це перший в Україні музей екології, його створено за ініціативи директора Карпатського біосферного заповідника (КБЗ), доктора біологічних наук, „людини року 1997” (за версією американського біографічного інститута) Федора Гамора.
     Один з ініціаторів цього унікального музейного проекту, його постійний куратор та автор наукової концепції - старший науковий співробітник КБЗ Василь Покиньчереда.
http://
cbr.nature.org.ua/ukrainian.htm

 

</div>


         Перша частина експозиції присвячена природі Карпат: ландшафти, екосистеми, тваринний і рослинний світ. Друга реконструює, відтворює  старовинні методи ведення землеробства, скотарства, лісокористування та висвітлює етнографічні аспекти. В полі зору музейної експозиції історичній народний одяг, предмети побуту, твори народних майстрів, дерев’яна народна архітектура, особливості побуту та обрядів горян.

        І якщо природні дива ще існують на землі, вони живі, хіба що розкидані у просторі великих гірських масивів і пралісів, то старовинні обряди, унікальність людських стосунків, історичні костюми, специфічні предмети побуту, архітектурні споруди втрачаються,  зникають.

 Автори художньої концепції музейної експозиції - київські художники Володимир Кікіньов, Лідія Гурська та Катерина Косьяненко.



 
 


     Створюючи музейну експозицію, художники прагнули  зберегти чарівність, індивідуальність карпатського краю, його містичної природи, своєрідність народної художньої творчості. Тому більша частина експозиції декорувалася „живими” матеріалами: тонованими дерев’яними брусами, смерековими дошками з елементами різьблення, які імітували елементи народного дерев’яного житла горян ( гуцулів, бойків, лемків). Було застосовано мінімум традиційного музейного обладнання. Головними художньо-естетичними домінантами експозиції стали масштабні пейзажні і історико-побутові діорами.

 Відомо, що першу діораму створив Л.Дагер в 1822 році в Парижі. За радянських часів на Україні були дуже популярні батальні та історичні діорами.

   Створенню музейної експозиції розпочалося в 1995 р. Родзинками музею стали 10 масштабних пейзажних і історико-побутових діорам. Музейна експозиція унікальна за своєю структурою, вона складається з двох рівнозначних блоків: виразні діорами доповнюють унікальні натурні експонати. При чому, пейзажні діорами за своєї структурою цілком класичні. Їх масштабні живописні частини (традиційної напівкруглої форми) і поетичні макетні плани створюють ілюзію „справжнього” простору і дають відчуття „ефекту присутності”. Рахівські діорами вирізняються оригінальними сюжетами,  колоритністю, персоніфікованістю живопису,  ретельністю об’ємного макетного плану, науковою достовірністю і художньою виразністю.

Історія взаємодії людини і природи, історія горян ілюструється цілою низкою етнографічних матеріалів, які вже стали раритетами в Карпатах, і збиралася самими художниками в ході невеликих етнографічних експедицій, органічно вписалися в історично-побутові діорами. Вони модернізовані за формою, максимально приближені до глядача, що дає змогу відвідувачам музею отримувати найгостріші відчуття, вважати себе учасником дійства. Така форма демонстрування матеріалу є дуже наглядною. Хочеться звернути увагу на те, чого немає в жодному музею світу, крім „Музею екології гір” – це низка  діорамних творів, присвячених життю і побуту гуцулів. Музей став своєрідним заповідником культури горян Карпат. Автори художнього оформлення експозиції з одного боку дуже прискіпливо вивчали книжкові, іконографічні джерела, проводили консультації із спеціалістами-науковцями, що дозволяло якісно реконструювати події, моменти трудової діяльності, наближувати їх максимально до правди життя. З другого боку – музейні діорами і – це  вільні, емоційно забарвлені художні твори, з чіткою композицією, уважно вибудованими мізансценами, вигаданими персонажами.

 Особливу увагу привертає до себе діорамний живопис. Живопис має складний характер, в ньому органічно злилися прийоми пейзажного реалістичного живопису, створеного на основі етюдів, уважного вивчення натури, і певної долі яскравої самобутньої декоративності, навіяної витворами народних майстрів, бажанням створити непересічний, неповторний образ гірського краю. В цих творах змішано реальне і уявне, забуте і збережене, загублене і віднайдене. Роздивляючись чарівні зразки давнього гуцульського одягу, вивчаючи вцілілі шедеври дерев’яної архітектури, патетичні гірські ландшафти, милуючись  своєрідністю автентичної народної музику, автори музейної експозиції прагнули створити музейний еквівалент всієї цієї краси. До виразного  живопису додаються  макетні плани з цікавими, складними рельєфами, достовірним відтворенням рослинності.  Використовувалися майстерно зроблені чучела тварин, виразні скульптурні зображення людей, зайнятих певними трудовими процесами (виготовлення сиру-вурди, керування  плотом-бокором). Манекени вдягнені в історичні строї, мають виразну, портретну зовнішність. Завдяки вдалому освітленню, створено атмосферу, яка імітує справжнє, хоча і опоетизоване життя. Тож діорамніий простір, зливаючись з реальним оточенням, оживає.
      В намальованому і ретельно змакетованому ландшафті високогір’я, прикрашеному пучечками високогірного білоуса, гілками ялівцю, камінням, акцентованому справжніми смереками (панорама „Полонина”  складається з трьох сюжетних композицій і займає весь периметр залу): чути тужливий крик трембіти, невгамовний брязкіт овечих дзвіночків. Злітає легенький білий туман над вівчарською колибою.



 
 
"Полонина".
     У „Бокорошах”, діорамі зі складним макетним планом (він є головним у цьому творі), який відтворює старовинний пліт-бокор і постаті відважних плотогонів у яскравому гуцульському вбранні, стрімко біжить  гучна біло-зелена зимна вода.




"Бокороші".
     Загадково мовчить печера „Білий камінь”, ховаючи у своїй розкритій пащі прадавніх людей, одягнутих в хутро  „печерного ведмедя” ("Первісні люди").




"Первісні люди".  
     Невпинно працює колесо водяного млину в залі "Високогірне землеробство" (діорама "Водяний млин").


"Водяний млин".

     Мовчазна недосяжна Говерла височить на тлі сяючого, високого, блакитного неба, оточена колючим вічнозеленим коміром високогірної сосни (діорама „Високогір’я”).


"Високогір'я".

     Пробігли під „кам’яним мостом” лісові звірі, сховалися в діорамному буковому пралісі, тільки шурхіт вохристого осіннього листя залишили по собі в залі ("Буковий праліс").

 
 
"Буковий праліс".     

      Велика карстова печера загадкова і втаємничена, в ній повно закутків, щілин (печера-макет займає цілий зал,), змакетованих, але майже реальних. Сталактити, скам'янілий фонтан, крихітне печерне озеро, загадкові невидимі кажани. Від цієї наймістичнішої, "найтихішої" діорами на першому поверсі можна легко потрапити до найдинамічнішої, "найголоснішої".




"Карстова печера".

       Яскраві акорди червоно-біло-чорних кольорів (базові колористичні сполучення історичних гуцульських костюмів)  вибухають інтенсивними колористичними акцентами в діорамі „Гуцульське весілля”, виблискують виразними типажами, здається, бринить ритмічними мелодіями весільної музичної капели. Змагаються між собою цимбали, скрипка, бубінка. Кресані, кептарі, сердаки, топірці, яскраві хустки, запаски. Стихія танцю, музики, спілкування весільних гостей і тихі, гарні молоді верхи на святково прикрашених конях. Весільний гуцульський обряд дуже складний. Головні сюжетні лінії зосереджено в живописній частині діорами, в одному творі одночасно зображено кілька епізодів: це і повернення молодих з церкви (цей епізод модернізовано, бо традиційно молоді поверталися після обряду вінчання окремо, кожний до своєї оселі),  їх зустріч з батьками, і святкування з танцями. Макетна частина, в який відтворено  традиційну гуцульську хату 18 ст. з Рахівщини, фігури музикантів в історичних костюмах, слугують важливим  доповненням до живопису.




"Гуцульське весілля".

         Цікавою є діорама-макет „Інтер’єр гуцульської хати”, яка відтворює історичний інтер’єр житла горян, в якому чільне місце приділялося гарно декорованим речам: розписні кахлі, посуд, ікони на склі, картаті ткані верети, пухнасті кольорові ліжники, вишитий та тканий одяг (сорочкі, кептарі тощо).

  

"Інтер'єр гуцульської хати".

    
Поетична пейзажна зимова діорама „Колядники” розповідає про  традиційне колядування під час святкування Різдва в Карпатах.


"Колядники".

      Музей Карпатського біосферного заповідника працює круглий рік, та особливо багато туристів буває влітку. І завжди в центрі уваги відвідувачів експозиція, пов’язана з етнографією гуцульського краю.


Comments

Классс!!!Это к теме про бумбоны вчера:)
Дякую! В тебе "дармовіси" вийшли набагато кращі.